паламарка

ПАЛАМА́РКА, и, ж., розм.

1. Дружина паламаря.

За ним Азиллас плив на баржі, Се родич нашій паламарці (І. Котляревський);

Вже й побігла [мати] до сусід, і до кумів, .. і до писарки, і до паламарки... (Г. Квітка-Основ'яненко).

2. Те саме, що палама́рня.

Увійшов до паламарки: я враз побачив там на якійсь жаровні силу недопалків од свічок (І. Микитенко).

Значення в інших словниках

1. паламарка — палама́рка іменник жіночого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. паламарка — див. паламарня  Словник церковно-обрядової термінології
3. паламарка — -и, ж., розм. 1》 Дружина паламаря. 2》 Те саме, що паламарня.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. паламарка — ПАЛАМА́РКА, и, ж., розм. 1. Дружина паламаря. Вже й побігла [мати] до сусід, і до кумів, .. і до писарки, і до паламарки… (Кв.-Осн., II, 1956, 129). 2. Те саме, що палама́рня. Увійшов до паламарки: я враз побачив там на якійсь жаровні силу недопалків од свічок (Мик., Повісті.., 1956, 44).  Словник української мови в 11 томах
5. паламарка — Паламарка, -ки ж. Жена пономаря. Скажу Гальці й титарівні, скажу й паламарці. Чуб. III. 179.  Словник української мови Грінченка