паламарка
ПАЛАМА́РКА, и, ж., розм.
1. Дружина паламаря.
Вже й побігла [мати] до сусід, і до кумів, .. і до писарки, і до паламарки… (Кв.-Осн., II, 1956, 129).
2. Те саме, що палама́рня.
Увійшов до паламарки: я враз побачив там на якійсь жаровні силу недопалків од свічок (Мик., Повісті.., 1956, 44).
Словник української мови (СУМ-11)