палеомагнетизм

ПАЛЕОМАГНЕТИ́ЗМ, у, ч.

Властивість гірських порід намагнічуватися в період свого формування під дією магнітного поля планети і зберігати набуту намагніченість впродовж наступних епох.

У ході вивчення палеомагнетизму неопротерозойських палеобазальтів і теригенних порід із відслонень Волинського та Подільського Придністрів'я виділено три головні компоненти природної залишкової намагніченості (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. палеомагнетизм — палеомагнети́зм іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. палеомагнетизм — -у, ч. Властивість гірських порід намагнічуватися в період свого формування під дією магнітного поля планети і зберігати набуту намагніченість за наступних епох.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. палеомагнетизм — палеомагнети́зм (від палео... і магнетизм) намагніченість гірських порід, що відповідає орієнтації магнітного поля Землі минулих геологічних епох.  Словник іншомовних слів Мельничука