палитися
ПАЛИ́ТИСЯ, па́литься, недок.
1. Знищуватися вогнем; згоряти.
Добро палиться, та нічого не варить (Номис).
2. Горіти (з метою опалення, освітлення).
У салонику й кімнатах братів Калиновичів палилося декілька ламп і свічок (І. Франко);
// безос.
В кухні вже палилося. Дим рівним синювато-рожевим струмочком плив із комина прямо вгору (І. Франко).
3. Виявляти збудження, захоплення, нетерпіння і т. ін.; гарячитися.
– Що ви пишете? – Та не палися так, леґіне. Робимо, бо треба. Будеш і ти таке робити, – сказала гонористо Оленка (А. Турчинська).
4. Горіти (про тютюн у люльці).
Хто лежав, хто сидів; палилося кілька люльок... (Марко Вовчок).
5. діал. Випалюватися (про цеглу, глиняний посуд і т. ін.).
[Палажка:] Горен [горно] покинув [Тихон], хай там мисочки паляться, як собі знають, а я собі в дудочку пограю (С. Васильченко).
6. Пас. до пали́ти¹.
Так стало, що невивезене [добро] палилось і нищилось, і стогнали нестримно цілі села (Ю. Яновський).
◇ (1) Пали́тися вогне́м:
а) (чого) дуже непокоїтися, страждати від чогось.
Пішов блукать по світу молодик І паливсь огнем розлуки цілий вік (А. Кримський);
б) виражати сильні почуття (про очі, погляд і т. ін.).
Тадик рветься до батька, кричить, очі його паляться вовчим вогнем (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)