палитися
ПАЛИ́ТИСЯ, па́литься, недок.
1. Знищуватися вогнем; згоряти.
Добро палиться, та нічого не варить (Номис).
2. Горіти (з метою опалення, освітлення).
У салонику й кімнатах братів Калиновичів палилося декілька ламп і свічок (І. Франко);
// безос.
В кухні вже палилося. Дим рівним синювато-рожевим струмочком плив із комина прямо вгору (І. Франко).
3. Виявляти збудження, захоплення, нетерпіння і т. ін.; гарячитися.
– Що ви пишете? – Та не палися так, леґіне. Робимо, бо треба. Будеш і ти таке робити, – сказала гонористо Оленка (А. Турчинська).
4. Горіти (про тютюн у люльці).
Хто лежав, хто сидів; палилося кілька люльок... (Марко Вовчок).
5. діал. Випалюватися (про цеглу, глиняний посуд і т. ін.).
[Палажка:] Горен [горно] покинув [Тихон], хай там мисочки паляться, як собі знають, а я собі в дудочку пограю (С. Васильченко).
6. Пас. до пали́ти¹.
Так стало, що невивезене [добро] палилось і нищилось, і стогнали нестримно цілі села (Ю. Яновський).
◇ (1) Пали́тися вогне́м:
а) (чого) дуже непокоїтися, страждати від чогось.
Пішов блукать по світу молодик І паливсь огнем розлуки цілий вік (А. Кримський);
б) виражати сильні почуття (про очі, погляд і т. ін.).
Тадик рветься до батька, кричить, очі його паляться вовчим вогнем (Григорій Тютюнник).
Значення в інших словниках
- палитися — пали́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- палитися — [палитиес'а] палиец':а Орфоепічний словник української мови
- палитися — палиться, недок. 1》 Знищуватися вогнем; згоряти. 2》 Горіти (з метою опалення, освітлення). || безос. 3》 Виявляти збудження, захоплення, нетерпіння і т. ін.; гарячитися. 4》 Горіти (про тютюн у люльці). 5》 діал. Випалюватися (про цеглу, глиняний посуд і т. ін.). 6》 Пас. до палити I. Великий тлумачний словник сучасної мови
- палитися — пали́тися виявляти збудження, захоплення, нетерплячість; гарячкувати (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- палитися — пали́тися вогне́м. 1. чого. Дуже непокоїтися, страждати від чогось. Пішов блукать по світу молодик І паливсь огнем розлуки цілий вік (А. Кримський). 2. Виражати сильні почуття (про очі, погляд і т. ін.). Тадик рветься до батька, кричить, очі його паляться вовчим вогнем (Григорій Тютюнник). Фразеологічний словник української мови
- палитися — ГОРІ́ТИ (піддаватися дії вогню, знищуватися вогнем; також про вогонь); ПАЛА́ТИ, ПАЛАХКОТІ́ТИ, ПАЛАХКОТА́ТИ, ПАЛАХТІ́ТИ, ПАЛЕНІ́ТИ, ПОЛУМ'ЯНІ́ТИ, ПОЛУМЕНІ́ТИ, ПЛОМЕНІ́ТИ поет., ЖАХТІ́ТИ, ПОЛОМЕНІ́ТИ рідше, ПОЛИХА́ТИ рідше, ПЛОМЕНІ́ТИСЯ (ПЛОМЕНИ́ТИСЯ) поет. Словник синонімів української мови
- палитися — ПАЛИ́ТИСЯ, па́литься, недок. 1. Знищуватися вогнем; згоряти. Добро палиться, та нічого не варить (Номис, 1864, № 9861). 2. Горіти (з метою опалення, освітлення). У салонику й кімнатах братів Калиновичів палилося декілька ламп і свічок (Фр. Словник української мови в 11 томах
- палитися — Пали́тися, -лю́ся, -лишся гл. 1) Жечься. 2) Горѣть. У грубі вже палиться. Словник української мови Грінченка