1. Словник української мови в 11 томах

палитися

ПАЛИ́ТИСЯ, па́литься, недок.

1. Знищуватися вогнем; згоряти.

Добро палиться, та нічого не варить (Номис, 1864, № 9861).

2. Горіти (з метою опалення, освітлення).

У салонику й кімнатах братів Калиновичів палилося декілька ламп і свічок (Фр., VI, 1951, 204);

// безос.

В кухні вже палилося. Дим рівним синювато-рожевим струмочком плив із комина прямо вгору (Фр., VII, 1951, 22).

3. Виявляти збудження, захоплення, нетерпіння і т. ін.; гарячитися.

— Що ви пишете? — Та не палися так, легіне. Робимо, бо треба. Будеш і ти таке робити, — сказала гонористо Оленка (Турч., Зорі.., 1950, 111).

◊ Пали́тися вогне́м (огне́м):

а) дуже непокоїтися; страждати.

Взяв пішов блукать по світу молодик І паливсь огнем розлуки цілий рік (Крим., Вибр., 1965, 250);

б) виражати сильні почуття (про очі, погляд і т. ін.).

Тадик рветься до батька, кричить, очі його паляться вовчим вогнем (Тют., Вир, 1964, 415).

4. Горіти (про тютюн у люльці).

Хто лежав, хто сидів; палилося кілька люльок… (Вовчок, І, 1955, 321).

5. діал. Випалюватися (про цеглу, глиняний посуд і т. ін.).

[Палажка:] Горен [горно] покинув [Тихон], хай там мисочки паляться, як собі знають, а я собі в дудочку пограю (Вас., III, 1960, 150).

6. Пас. до пали́ти¹.

Так стало, що невивезене [добро] палилось і нищилось, і стогнали нестримно цілі села (Ю. Янов., І, 1958, 60).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. палитися — пали́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. палитися — [палитиес'а] палиец':а Орфоепічний словник української мови
  3. палитися — палиться, недок. 1》 Знищуватися вогнем; згоряти. 2》 Горіти (з метою опалення, освітлення). || безос. 3》 Виявляти збудження, захоплення, нетерпіння і т. ін.; гарячитися. 4》 Горіти (про тютюн у люльці). 5》 діал. Випалюватися (про цеглу, глиняний посуд і т. ін.). 6》 Пас. до палити I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. палитися — ПАЛИ́ТИСЯ, па́литься, недок. 1. Знищуватися вогнем; згоряти. Добро палиться, та нічого не варить (Номис). 2. Горіти (з метою опалення, освітлення). У салонику й кімнатах братів Калиновичів палилося декілька ламп і свічок (І. Франко); // безос. Словник української мови у 20 томах
  5. палитися — пали́тися виявляти збудження, захоплення, нетерплячість; гарячкувати (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. палитися — пали́тися вогне́м. 1. чого. Дуже непокоїтися, страждати від чогось. Пішов блукать по світу молодик І паливсь огнем розлуки цілий вік (А. Кримський). 2. Виражати сильні почуття (про очі, погляд і т. ін.). Тадик рветься до батька, кричить, очі його паляться вовчим вогнем (Григорій Тютюнник). Фразеологічний словник української мови
  7. палитися — ГОРІ́ТИ (піддаватися дії вогню, знищуватися вогнем; також про вогонь); ПАЛА́ТИ, ПАЛАХКОТІ́ТИ, ПАЛАХКОТА́ТИ, ПАЛАХТІ́ТИ, ПАЛЕНІ́ТИ, ПОЛУМ'ЯНІ́ТИ, ПОЛУМЕНІ́ТИ, ПЛОМЕНІ́ТИ поет., ЖАХТІ́ТИ, ПОЛОМЕНІ́ТИ рідше, ПОЛИХА́ТИ рідше, ПЛОМЕНІ́ТИСЯ (ПЛОМЕНИ́ТИСЯ) поет. Словник синонімів української мови
  8. палитися — Пали́тися, -лю́ся, -лишся гл. 1) Жечься. 2) Горѣть. У грубі вже палиться. Словник української мови Грінченка