палиця

ПА́ЛИЦЯ, і, ж.

1. Відділена від дерева й очищена від пагонів частина тонкого стовбура або товстої гілки.

Пастух, служебка з підпасками наступають, будівничий і робітники одбиваються; спершу борються голими руками, потім ідуть в діло палиці, кілки й каміння (Л. Укр., II, 1951, 206);

Висмикнув [Прохор] із тину палицю, поклав у кишеню шмат хліба та жменю махорки і пішов (Мик., II, 1957, 78);

// Такий предмет, пристосований або оброблений відповідним чином для опори при ходьбі.

У хату ввійшла якась баба з палицею і торбиною на плечах (Коцюб., І, 1955, 453);

Вклонилися [брати Горонецькі] і відійшли наліво. Краги на їхніх ногах поблискували, як рижі боки ситої кобили. Обидва швидко крутили мережаними палицями (Тют., Вир, 1964, 411);

// Подібний предмет з якого-небудь матеріалу, що вживається для різних цілей.

[Панна Рома:] Няня казала, що то був… велетень із залізною палицею і що його не брала ні куля, ні меч (Вас., III, 1960, 224);

Регулювальники в білих касках, в білих, аж до ліктя, рукавицях, з картатими жезлами-палицями в руках, стояли посеред мосту, розставивши ноги (Загреб., Європа. Захід, 1960, 109);

// перен. Про насилля з метою примусу, підкорення.

І цар взяв палицю до рук, І змовкло все нараз Навкруг (Перв., Райдуга.., 1960, 72).

Гу́мова па́лиця — короткий товстий гумовий кийок, що служить зброєю для поліцейських у деяких капіталістичних країнах.

Мчить [начальниця блоку] вздовж колони з гумовою палицею, б’є по руках нічого не розуміючих жінок, вириває їх з рядів і штурхає до барака (Хижняк, Тамара, 1959, 180).

◊ Без па́лиці і не підступа́й (ані́ присту́п) — з кимсь сердитим, гордовитим, пихатим важко спілкуватися, вести справи і т. ін.

— І чого се, бабо, усі сердиті такі сьогодні? Сказано, без палиці ані приступ, — обізвавсь він до баби (Мирний, І, 1954, 243);

Вставля́ти (ста́вити і т. ін.) па́лиці (па́лицю і т. ін.) в коле́са (в ко́лесо) див. ко́лесо;

З-під па́лиці — з примусу, не по своїй волі.

Запорізькі козаки наганяли такий жах на турецьких моряків, що на галери, котрі вирушали проти козаків, вони йшли буквально з-під палиці (Наука.., 9, 1966, 40);

Люби́ти, як соба́ка па́лицю, ірон. — дуже не любити; ненавидіти;

Па́лицею ки́нути — дуже близько.

Недалеко вже й до базару — палицею кинути (Мирний, III, 1954, 172);

[Мотря:] Прийдете чи погордуєте? Що тут від вашого хутора: доброму молодцеві тричі палицею кинути? (Кроп., II, 1958, 25);

— Позиція, кажу, чудова, — пояснює Засядько. — І до противника палицею кинути, і прикрита добре… (Гончар, III, 1959, 392);

Па́лиця з двома́ кінця́ми; Па́лиця на два кінці́; У па́лиці два кінці́ див. кіне́ць¹;

Перегина́ти (перегну́ти) па́лицю див. перегина́ти.

2. Важкий дрючок з потовщенням на кінці, що в старовину використовувався як зброя.

Вони [слов’яни] добре володіли в бою залізними мечами, сокирами і важкими дрюками (палицями), влучно метали каміння з пращі (Іст. СРСР, І, 1957, 27).

3. церк. Частина облачення вищого духівництва у вигляді парчевого квадрата.