палитися

пали́тися вогне́м. 1. чого. Дуже непокоїтися, страждати від чогось. Пішов блукать по світу молодик І паливсь огнем розлуки цілий вік (А. Кримський). 2. Виражати сильні почуття (про очі, погляд і т. ін.). Тадик рветься до батька, кричить, очі його паляться вовчим вогнем (Григорій Тютюнник).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. палитися — пали́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. палитися — [палитиес'а] палиец':а Орфоепічний словник української мови
  3. палитися — палиться, недок. 1》 Знищуватися вогнем; згоряти. 2》 Горіти (з метою опалення, освітлення). || безос. 3》 Виявляти збудження, захоплення, нетерпіння і т. ін.; гарячитися. 4》 Горіти (про тютюн у люльці). 5》 діал. Випалюватися (про цеглу, глиняний посуд і т. ін.). 6》 Пас. до палити I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. палитися — ПАЛИ́ТИСЯ, па́литься, недок. 1. Знищуватися вогнем; згоряти. Добро палиться, та нічого не варить (Номис). 2. Горіти (з метою опалення, освітлення). У салонику й кімнатах братів Калиновичів палилося декілька ламп і свічок (І. Франко); // безос. Словник української мови у 20 томах
  5. палитися — пали́тися виявляти збудження, захоплення, нетерплячість; гарячкувати (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. палитися — ГОРІ́ТИ (піддаватися дії вогню, знищуватися вогнем; також про вогонь); ПАЛА́ТИ, ПАЛАХКОТІ́ТИ, ПАЛАХКОТА́ТИ, ПАЛАХТІ́ТИ, ПАЛЕНІ́ТИ, ПОЛУМ'ЯНІ́ТИ, ПОЛУМЕНІ́ТИ, ПЛОМЕНІ́ТИ поет., ЖАХТІ́ТИ, ПОЛОМЕНІ́ТИ рідше, ПОЛИХА́ТИ рідше, ПЛОМЕНІ́ТИСЯ (ПЛОМЕНИ́ТИСЯ) поет. Словник синонімів української мови
  7. палитися — ПАЛИ́ТИСЯ, па́литься, недок. 1. Знищуватися вогнем; згоряти. Добро палиться, та нічого не варить (Номис, 1864, № 9861). 2. Горіти (з метою опалення, освітлення). У салонику й кімнатах братів Калиновичів палилося декілька ламп і свічок (Фр. Словник української мови в 11 томах
  8. палитися — Пали́тися, -лю́ся, -лишся гл. 1) Жечься. 2) Горѣть. У грубі вже палиться. Словник української мови Грінченка