палити

кади́ти (пали́ти, кури́ти і т. ін.) фіміа́м кому, перед ким. Дуже вихваляти кого-небудь, лестити комусь. Щоб запобігти в неї ласки, треба було безперестану кадить перед нею фіміами лестощів (І. Нечуй-Левицький); Раби і підніжки всякої влади палять фіміам навіть земським начальникам (М. Коцюбинський); Вони всіма силами курили йому (М. К. Садовському) фіміам (Минуле укр. театру).

пали́ти вогне́м. 1. Викликати жар, значне підвищення температури тіла (про хворобу). Пропасниця тіпала ним, гарячка палила вогнем, а в грудях так кололо, що він на превелику силу діставав собі воду (М. Коцюбинський). 2. Завдавати моральних страждань; дуже мучити. Я думаю про те, що я навік нещасна: поки живе кохання, воно палить вогнем (Леся Українка).

пали́ти ду́шу. Дуже хвилювати, непокоїти, завдавати болю, муки і т. ін. Ох, сльози палкі — вони душу палили, сліди полишили огнисті навіки (Леся Українка).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. палити — Пали́ти: — (горілку) — варити, гнати [1] — (горілку) — курити, варити [X] Словник з творів Івана Франка
  2. палити — пали́ти 1 дієслово недоконаного виду знищувати вогнем; спалювати; обдавати жаром; пекти, припікати; вдихати і видихати дим тютюну, потягуючи його з чубука люльки, цигарки і т. ін.) пали́ти 2 дієслово недоконаного виду стріляти розм. Орфографічний словник української мови
  3. палити — Спалювати, про-, об-, пере-; (вогонь) роз-, (траву) ви-; (світло) світити; (- спеку) пекти, припікати; П. (- думки) непокоїти, ятрити; (тютюн) курити; (з гармат) стріляти. Словник синонімів Караванського
  4. палити — I (тютюн), диміти, кадити, кіптюжити, кіптити, курити, перекурювати, пихкати (люлькою), пихкотати (т.с.), пихкотіти, пихтіти, попихкувати, потягати, смалити, смикати, чадити, чадіти Фразеологічні синоніми: диміти люлькою; диміти самосадом... Словник синонімів Вусика
  5. палити — I палю, палиш, недок. 1》 перех. Знищувати вогнем. || Псувати, випадково пропалюючи, обпалюючи що-небудь (чимось розпеченим, занадто розігрітим). 2》 перех. і без додатка. Спалювати яку-небудь горючу речовину для опалення, освітлення, обігрівання і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. палити — ПАЛИ́ТИ¹, палю́, па́лиш, недок. 1. що. Знищувати вогнем. Магнати палять хати, Шабельки гартують. Довго таке творилося (Т. Шевченко); Отож, палячи свої невдалі твори, я почував неначе помсту за “своїх дітей” (Леся Українка)... Словник української мови у 20 томах
  7. палити — пали́ти шк. надто суворо оцінювати учня на іспиті, часто незадовільно (м, ср, ст): При матурі нікого не “палив”, навпаки, дуже помагав при розв'язуванні задач навіть перед самою матуральною комісією (Дзедзик) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. палити — Лю, -лиш, недок. Розкривати, розсекречувати. ◇ Не пали! — Не видавай! Сашко, не пали контору!!! (Інтернет). Словник сучасного українського сленгу
  9. палити — ГНА́ТИ (добувати перегонкою), ГОНИ́ТИ, ВИГАНЯ́ТИ, ВІДГАНЯ́ТИ, ВІДГО́НИТИ, КУРИ́ТИ, ВИКУ́РЮВАТИ, ПАЛИ́ТИ діал. (горілку). — Док.: ви́гнати, відігна́ти, ви́курити. — Годі вам гнати з хліба самогон та вгощати банди! (О. Словник синонімів української мови
  10. палити — Пали́ти, палю́, па́лиш, па́лять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. палити — ПАЛИ́ТИ¹, палю́, па́лиш, недок. 1. перех. Знищувати вогнем. Магнати палять хати, Шабельки гартують. Довго таке творилося (Шевч., І, 1963, 79); Отож, палячи свої невдалі твори, я почував неначе помсту за "своїх дітей" (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  12. палити — Палити, -лю, -лиш гл. 1) Жечь, сожигать. Солому палять і зілля варять. Чуб. V. 431. 2) Топить. Ой пали, мили, кам'янії груби. Чуб. V. 737. 3) Обжигать (кирпичъ, глиняную посуду, известь). 4) Курить. Люлечки палити. Грин. ІІІ. 652. 5) Палить, стрѣлять. Словник української мови Грінченка