паляниця
ПАЛЯНИ́ЦЯ, і, ж.
Хлібина перев. з пшеничного борошна, певним чином замішаного.
Паляниця хлібові сестриця (Номис);
– А де ж ти діла паляницю? Чи, може, в лісі хто одняв? Чи попросту – забула взяти?.. Чи, може, ще й не напекла? (Т. Шевченко);
Ті [жінки] виймали лопатами з просторої, як майдан, печі з рівним, як на чистому тоці, черенем величезні хліби і паляниці (Д. Мордовець);
А нас уже вабить, запрошує до полиць кругловида пшенична паляниця (С. Крижанівський);
На столі, на вишитім бузком рушнику, лежала житня паляниця (Ю. Мушкетик);
* У порівн. На ліжку коло печі, на подушках, застелених білим простирадлом, лежали здорові проскури, як паляниці (І. Нечуй-Левицький);
Не паляниця – саме сонце в хаті (з публіц. літ.).
(1) Паляни́ця хлі́ба – хлібина.
Павло з'їв паляницю хліба і такий горделей [горщик] борщу, що собака не перескочить (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)