паляниця —
[пал'аниц'а] -ц'і, ор. -цеийу
Орфоепічний словник української мови
паляниця —
-і, ж. Хлібина перев. з пшеничного борошна, певним чином замішаного.
Великий тлумачний словник сучасної мови
паляниця —
ПАЛЯНИ́ЦЯ, і, ж. Хлібина перев. з пшеничного борошна, певним чином замішаного. Паляниця хлібові сестриця (Номис); – А де ж ти діла паляницю? Чи, може, в лісі хто одняв? Чи попросту – забула взяти?.. Чи, може, ще й не напекла? (Т.
Словник української мови у 20 томах
паляниця —
У нас чоловіче мало хліба минається, бо я паляницями на- магаю. Насміхання з ощадности. Яка пшениця, така й паляниця. Які родичі, такі й діти.
Приповідки або українсько-народня філософія
паляниця —
Негрубий шар квашеного тіста, який печуть на черені витопленої печі або на гарячій сковороді.
Універсальний словник-енциклопедія
паляниця —
ХЛІБ (випечений з тіста виріб певної форми), ХЛІБИ́НА, БУХА́Н розм., БУХАНЕ́ЦЬ розм., БУХА́НКА розм.; ПАЛЯНИ́ЦЯ (з білого борошна); КОРОВА́Й (святковий білий з різними прикрасами з тіста); КНИШ (білий, перев.
Словник синонімів української мови
паляниця —
ПАЛЯНИ́ЦЯ, і, ж. Хлібина перев. з пшеничного борошна, певним чином замішаного. Паляниця хлібові сестриця (Номис, 1864, № 12335); — А де ж ти діла паляницю? Чи, може, в лісі хто одняв? Чи попросту — забула взяти?.. Чи, може, ще й не напекла? (Шевч.
Словник української мови в 11 томах
паляниця —
Паляни́ця, -ці ж. Родъ булки, хлѣбъ изъ пшеничной муки, или изъ пшеничной, смѣшанной съ другою. Чуб. VII. 444. Паляниця — хлібові сестриця. Ном. № 12335. Живе собі з молодицею та їсть книші з паляницею. Рудч. Ск. І. 4. ум. паляничка.
Словник української мови Грінченка