палісадник
ПАЛІСА́ДНИК, а, ч.
1. Невеликий обгороджений садок перед будинком.
Настя звернула з широкої вулиці, пройшла ще кварталів зо три, потім одчинила хвірточку, що провадила в невеличкий палісадник, перед невисоким домом (Леся Українка);
Сербин перестрибнув низенький штахет і опинився в палісаднику (Ю. Смолич);
Простір між хатою і вулицею, так званий палісадник, декорується квітами, деревами або виноградом (з наук. літ.);
В палісаднику над обпаленими приморозками, але все ще розкішними розтріпками уже літали бджоли (В. Дрозд).
2. Легкий ажурний паркан, огорожа.
Невеличкі, чепурні, одноповерхові з ґаночками будиночки, тільки-но, видно, закінчені, з двориками коло кожного з них, огороджені дерев'яними палісадниками, тяглися з обох боків вулички (Г. Коцюба).
Словник української мови (СУМ-20)