палісадник
ПАЛІСА́ДНИК, а, ч.
1. Невеликий обгороджений садок перед будинком.
Настя звернула з широкої вулиці, пройшла ще кварталів зо три, потім одчинила хвірточку, що провадила в невеличкий палісадник, перед невисоким домом (Л. Укр., III, 1952, 582);
Сербин перестрибнув низенький штахет і опинився в палісаднику (Смолич, І, 1947, 63);
Простір між хатою і вулицею, так званий палісадник, декорується квітами, деревами або виноградом (Матеріали з етногр.., 1956, 66).
2. Легкий ажурний паркан, огорожа.
Невеличкі, чепурні, одноповерхові з ганочками будиночки, тільки-но, видно, закінчені, з двориками коло кожного з них, огороджені дерев’яними палісадниками, тяглися з обох боків вулички (Коцюба, Нові береги, 1959, 71).
Словник української мови (СУМ-11)