палітурка
ПАЛІТУ́РКА, заст. ПАЛЯТУ́РКА, и, ж.
Обкладинка, оправа для зброшурованих листків книги, зошита і т. ін. з картону, матерії, шкіри тощо.
Лежить на столі товста книга в ремінних [шкіряних] палітурках (М. Кропивницький);
Витяг [Балабуха] здорову книжку в дощаних палятурках, таку завбільшки, як церковна мінея, – то був його діяриуш [діаріуш – щоденник] (І. Нечуй-Левицький);
Такої книжки [Тарас] ще не бачив. Руда, немов немащені чоботи, а палітурка з заяложеними краями (Василь Шевчук).
◇ (1) Від паліту́рки до паліту́рки, зі сл. прочита́ти. – повністю, від початку до кінця, нічого не пропускаючи.
– Ото сідай на велосипед і гайда, бо, як захочу, – ще й прочитаю тебе всього, від палітурки до палітурки, побачу, що там у твоїй душі написано (Є. Гуцало).
Словник української мови (СУМ-20)