пам'ятати
ПАМ'ЯТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.
1. про кого – що, діал. за кого – що і без дод. Зберігати в пам'яті, не забувати.
– А що ти маєш за нього пам'ятати, як він за тебе не пам'ятає? – провадила Дарка (Леся Українка);
– Один проживе життя тихо, спокійно, а помре, то ніхто й не помітить, що такий чоловік і жив на світі. А другий такий після себе слід залишає, що цілі покоління про нього пам'ятають (Григорій Тютюнник);
// Усвідомлювати, розуміти.
– Я й не пам'ятаю, як мати ввели мене в хату, як поблагословили! Подавали рушники (я винесла щонайкращий, вишиваний) та й заручили нас (Марко Вовчок);
Не пам'ятав Олекса, як опинився в полі. Накрапав дощ, сіре небо нависло над деревами – ось-ось поламає верхів'я (П. Кочура);
// Мати на увазі, враховувати.
– А пам'ятай собі, – мовила вслід йому пані, – завтра рано, скоро встанеш, викоси мені всі оті бур'яни тут перед вікном і довкола малинника! (І. Франко);
Пам'ятайте тільки, що ви теж будете такими, як ми, – стережіться вимовити поквапне слово (Ю. Яновський);
// Знати.
Хапко .. – бісик з освітою, – зна, кому яка одповідь годиться .. Справний бісик любує садками, .. а своє діло добре пам'ятає (Марко Вовчок);
Він був круглим сиротою, матері майже не пам'ятав (П. Панч).
2. у знач. вставн. сл. пам'ята́єш, пам'ята́єте. Уживається як звертання до співрозмовника: пригадуєш, пригадуєте.
– Давно я мала тебе спитати: за. що ти вдарив мене в лице? Тоді, пам'ятаєш, як билась стариня наша (М. Коцюбинський);
– Я, пам'ятаєте, приїздив до вас як автор, .. місяців зо два ходив до вас у павільйон, коли ви знімали (Ю. Яновський).
(1) Пам'ята́ти себе́ – пам'ятати своє життя, усвідомлювати своє існування.
Спочатку вона пам'ятає себе чорною, вічно в сажі, коло панських свиней (М. Коцюбинський);
Скільки себе пам'ятає Каленик, усе своє життя робив (О. Іваненко).
◇ (2) Не пам'ята́ти себе́ – бути у схвильованому, збудженому стані, діяти несвідомо.
Чіпка йде за другими, не пам'ятає сам себе: його обхопили й страх і радість (Панас Мирний);
Не пам'ятаючи себе від переляку, хлопчик виривається і щосили тікає з хати (І. Багмут).
Словник української мови (СУМ-20)