панагія
ПАНАГІ́Я, ї, ж.
Оздоблений прикрасами нагрудний знак православних єпископів, який носять на ланцюжку.
На йому лисніла проти сонця шовкова фіолетова ряса, а на грудях блищала панагія (І. Нечуй-Левицький);
Сховав [владика] за пазуху наперсного хреста і діамантову панагію (О. Ільченко).
Словник української мови (СУМ-20)