паничівський
ПАНИЧІ́ВСЬКИЙ, а, е.
Прикм. до пани́ч.
Мар'я бачить по Христиному обличчі, як її збентежив той паничівський догляд [погляд], як звеселив, утішив (Панас Мирний);
В одчинену браму вбігла пара коней, а на повозці забіліли дві паничівські фігури (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)