пановитий
ПАНОВИ́ТИЙ, а, е.
Гордовитий, пихатий, як пан.
До Галі йому не хотілося, бо, правду кажучи, трохи було боязко, щоб пановиті батьки її не вирядили його (С. Васильченко);
Раз обрали собі люди старшину. От і запишався новий старшина; зробився такий пановитий, що й підступити до його страшно (з переказу).
Словник української мови (СУМ-20)