пановитий

ПАНОВИ́ТИЙ, а, е. Гордовитий, пихатий, як пан.

До Галі йому не хотілося, бо, правду кажучи, трохи було боязко, щоб пановиті батьки її не вирядили його (Вас., І, 1959, 163);

Раз обрали собі люди старшину. От і запишався новий старшина; зробився такий пановитий, що й підступити до його страшно (Україна.., І, 1960, 19).

Значення в інших словниках

1. пановитий — панови́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. пановитий — див. пихатий  Словник синонімів Вусика
3. пановитий — -а, -е. Гордовитий, пихатий, як пан.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пановитий — ПАНОВИ́ТИЙ, а, е. Гордовитий, пихатий, як пан. До Галі йому не хотілося, бо, правду кажучи, трохи було боязко, щоб пановиті батьки її не вирядили його (С. Васильченко); Раз обрали собі люди старшину.  Словник української мови у 20 томах
5. пановитий — ЗАРОЗУМІ́ЛИЙ (який тримається, поводиться гордовито, самовпевнено, вважаючи себе в чомусь вищим від інших), ГО́РДИЙ, ГОРДОВИ́ТИЙ, ПОГО́РДЛИВИЙ, ПОГО́РДИЙ, БУНДЮ́ЧНИЙ підсил., ПИХА́ТИЙ підсил., ПИ́ШНИЙ підсил., ЧВАНЛИ́ВИЙ підсил., СПЕСИ́ВИЙ підсил.  Словник синонімів української мови
6. пановитий — Панови́тий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. пановитий — Панови́тий, -а, -е Съ барскими замашками, привычками. Додра наче і людина була його жінка, тільки пановита дуже. О. 1861. VIII. 16. Сей чоловік не простий, щоб усе їв наше, ні, він на се дуже пановитий.  Словник української мови Грінченка