панноччин
ПА́ННОЧЧИН, а, е. Прикм. до па́нночка; належний панночці.
Наїде їх [паничів] силечка одна, та кожний же то домагається панноччиного привіту собі; один одного зневажає, та й сваряться і гризуться (Вовчок, І, 1955, 112);
— Одягатиметеся, панночко, чи, може, звелите подати до ліжка сніданок? — перервала Дуня панноччині спогади (Л. Янов., І, 1959, 128).
Словник української мови (СУМ-11)