панночка
ПА́ННОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до па́нна.
Чому вона мусить так тяжко працювати на шматок хліба,.. коли панночка, дочка дідича, живе в розкоші, нічого не роблячи? (Коцюб., І, 1955, 97);
Поїхав, неборак [пан], відпочивати на чужинські цілющі води та й там вдруге одружився на чарівній панночці, батько якої з широким аристократичним умінням розтринькував до решти статки своїх дідів (Стельмах, І, 1962, 233);
Човен пристає до берега і з нього виходять Орест, Милевський, Острожин, Соня і дві панночки (Л. Укр., II, 1951, 45).
Словник української мови (СУМ-11)