панночка
ПА́ННОЧКА, и, ж.
Зменш.-пестл. до па́нна.
Чому вона мусить так тяжко працювати на шматок хліба, .. коли панночка, дочка дідича, живе в розкоші, нічого не роблячи? (М. Коцюбинський);
Поїхав, неборак [пан], відпочивати на чужинські цілющі води та й там вдруге одружився на чарівній панночці, батько якої з широким аристократичним умінням розтринькував до решти статки своїх дідів (М. Стельмах);
Човен пристає до берега і з нього виходять Орест, Милевський, Острожин, Соня і дві панночки (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)