панночка
ПА́ННОЧКА, и, ж.
Зменш.-пестл. до па́нна.
Чому вона мусить так тяжко працювати на шматок хліба, .. коли панночка, дочка дідича, живе в розкоші, нічого не роблячи? (М. Коцюбинський);
Поїхав, неборак [пан], відпочивати на чужинські цілющі води та й там вдруге одружився на чарівній панночці, батько якої з широким аристократичним умінням розтринькував до решти статки своїх дідів (М. Стельмах);
Човен пристає до берега і з нього виходять Орест, Милевський, Острожин, Соня і дві панночки (Леся Українка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- панночка — па́нночка іменник жіночого роду, істота * Але: дві, три, чотири па́нночки Орфографічний словник української мови
- панночка — [пан:очка] -чкие, д. і м. -оц':і, мн. -чки, -чок дв'і пан:очкие Орфоепічний словник української мови
- панночка — -и, ж. Зменш.-пестл. до панна. Великий тлумачний словник сучасної мови
- панночка — Па́нночка, -чки, -чці; -чки́, -чо́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- панночка — ПА́ННОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до па́нна. Чому вона мусить так тяжко працювати на шматок хліба,.. коли панночка, дочка дідича, живе в розкоші, нічого не роблячи? (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
- панночка — Панночка, -ки ж. 1) ум. отъ панна. Наша панночка-господиночка. Чуб. III. 402. Се ваша панночка..., — цілуйте її в руку. МВ. (О. 1862. III. 37). 2) мн. Родъ вышивки. Kolb. І. 49). Словник української мови Грінченка