панноччин
ПА́ННОЧЧИН, а, е.
Прикм. до па́нночка; належний панночці.
Наїде їх [паничів] силечка одна, та кожний же то домагається панноччиного привіту собі; один одного зневажає, та й сваряться і гризуться (Марко Вовчок);
– Одягатиметеся, панночко, чи, може, звелите подати до ліжка сніданок? – перервала Дуня панноччині спогади (Л. Яновська).
Словник української мови (СУМ-20)