1. Словник української мови в 11 томах

панноччин

ПА́ННОЧЧИН, а, е. Прикм. до па́нночка; належний панночці.

Наїде їх [паничів] силечка одна, та кожний же то домагається панноччиного привіту собі; один одного зневажає, та й сваряться і гризуться (Вовчок, І, 1955, 112);

— Одягатиметеся, панночко, чи, може, звелите подати до ліжка сніданок? — перервала Дуня панноччині спогади (Л. Янов., І, 1959, 128).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. панноччин — па́нноччин прикметник Орфографічний словник української мови
  2. панноччин — -а, -е. Прикм. до панночка; належний панночці. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. панноччин — ПА́ННОЧЧИН, а, е. Прикм. до па́нночка; належний панночці. Наїде їх [паничів] силечка одна, та кожний же то домагається панноччиного привіту собі; один одного зневажає, та й сваряться і гризуться (Марко Вовчок); – Одягатиметеся, панночко, чи, може... Словник української мови у 20 томах
  4. панноччин — Па́нноччин, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. панноччин — Панноччин, -на, -не Барышнинъ. Кожний же то домагається панноччиного привіту. МВ. (О. 1862. III. 44. Словник української мови Грінченка