пансіон
ПАНСІО́Н, у, ч.
1. іст. Державний або приватний закритий навчальний заклад з гуртожитком, повним утриманням для учнів.
За перших літ свого перебування в пансіоні Химченко вчивсь дуже добре, переходив з класу в клас із першою нагородою (А. Кримський);
– Мені радять одвезти її в пансіон, що при монастирі княгині (С. Васильченко);
Народилася вона [М. Заньковецька] в с. Заньки на Чернігівщині, у дворянській сім'ї, вчилась у Чернігівському дворянському пансіоні (з наук.-попул. літ.).
2. Невеликий готель, будинок, де здаються кімнати з повним або частковим утриманням.
Ми з хлопчиком вселилися у пансіоні, у великому домі у два осади, а дім той у дворі за високими воротами під кам'яними левами (Марко Вовчок);
Вона живе у дворищі, де уміщається пансіон для хворих чужинців (Леся Українка);
Випадок уперше з'єднав їх [хлопців] у пансіоні пані Чужинської, яка, бувши вдовою, віддавала одну кімнату з харчуванням (В. Підмогильний).
3. Утримання мешканців з повним обслуговуванням (харчування, догляд і т. ін.).
Маю велику хату, гарно умебльовану, з балконом на гори і море і повний пансіон (М. Коцюбинський);
Батько сторгувався: за квартиру й повний пансіон щомісяця по п'ять карбованців (Я. Качура).
Словник української мови (СУМ-20)