пантеїст

ПАНТЕЇ́СТ, а, ч.

Послідовник пантеїзму.

Титуловано його [Г. Сковороду] і українським Сократом, і українським Платоном, .. називано і деїстом, і пантеїстом, і спіритуалістом, і психологічним моністом (з газ.);

До природи – як я ставлюсь? Не як пантеїст молюся, не в речах духотворюся, – а грозою переплавлюсь, сталлю блиску насталюся! (П. Тичина).

Значення в інших словниках

1. пантеїст — пантеї́ст іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. пантеїст — -а, ч. Послідовник пантеїзму.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пантеїст — Пантеї́ст, -ста; -ї́сти, -стів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. пантеїст — ПАНТЕЇ́СТ, а, ч. Послідовник пантеїзму. Титуловано його [Г. Сковороду] і українським Сократом, і українським Платоном,.. називано і деїстом, і пантеїстом, і спіритуалістом, і психологічним моністом (Літ. Укр., 4.XII 1962, 3); До природи — як я ставлюсь?...  Словник української мови в 11 томах