пантоміма
ПАНТОМІ́МА, и, ж.
1. Вистава без словесного тексту, в якій зміст розкривається за допомогою міміки, жестів і виразних рухів.
Незалежно від тих єзуїтських драм, розвилась в Польщі в XVI і XVII віку широко комедія .. переважно сатирична, арлекінади, інтермедії, не виключаючи балету і пантоміми (І. Франко);
Фільм – не звуковий у звичайному розумінні цього слова, – це скоріше легко розіграна, з веселим закінченням пантоміма під дикторський текст (з наук. літ.).
2. Сюжетна сцена в балеті, опері, драмі і т. ін., заснована на безсловесній драматично виразній грі виконавців; гра виконавця в такій сцені.
Ці пластичні рухи, наче він виконував якусь пантоміму на сцені театру, а не робив звичайне діло – все це було незвичайне, незрозуміле і дратувало (Ю. Смолич);
Значну роль в народному танці відіграє і пантоміма, хоч у глибоко народних танцях вона – танцювальна (з наук. літ.).
3. Виразний жест руки, рух людського тіла, що служить засобом передавання думки, спілкування між людьми.
Пантоміма є одним із засобів контактування в усній формі публічного спілкування (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)