паніти
ПАНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок., розм.
1. Те саме, що пани́тися.
– Станьмо ж, Ясю, передніше панами, а потім вже будемо паніти. Поперед неводу не ловім риби! (І. Нечуй-Левицький).
2. Те саме, що байдикува́ти.
Він не паніє, як другі, а сам з своєю невтомною помічницею-жінкою веде до ладу своє хліборобське діло (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)