панічний
ПАНІ́ЧНИЙ, а, е.
Який виражає паніку; охоплений панікою.
Олів'єро опанувала тривога, якесь панічне передчуття розплати (Ю. Бедзик);
До пострілів приєдналися безладні панічні викрики (П. Панч);
Матроси знетямлено рубають канати, з панічним криком тягнуть в люки поранених (О. Гончар);
Панічний тон;
// Викликаний панікою; безладний, метушливий (про дії, вчинки і т. ін.).
Кожному було не менше, як і Захарові, ніяково за свій панічний ривок рятуватися від літаків (Іван Ле);
Се була шалена якась гонитва. Не людський біг, не панічна утеча, а чортовиння якесь. Опришок так тягнув коня за вузду, що з рота бідної животини шматтям летіла кривава піна (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)