Великий тлумачний словник сучасної мови

панічний

пані́чний

-а, -е.

Який виражає паніку; пройнятий панікою. Панічний тон.

|| Викликаний панікою; безладний, метушливий (про дії, вчинки і т. ін.). Панічний жах.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. панічний — пані́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. панічний — (тон) переполошений; (- втечу) безладний, метушливий, хаотичний.  Словник синонімів Караванського
  3. панічний — ПАНІ́ЧНИЙ, а, е. Який виражає паніку; охоплений панікою. Олів'єро опанувала тривога, якесь панічне передчуття розплати (Ю. Бедзик); До пострілів приєдналися безладні панічні викрики (П.  Словник української мови у 20 томах
  4. панічний — Пані́чний, -на, -не (від па́ніка)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. панічний — ПАНІ́ЧНИЙ, а, е. Який виражає паніку; пройнятий панікою. Олів’єро опанувала тривога, якесь панічне передчуття розплати (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 149); До пострілів приєдналися безладні панічні викрики (Панч, Іду..  Словник української мови в 11 томах