папка
ПА́ПКА¹, и, ж.
Обкладинка з картону, шкіри і т. ін. для зберігання паперів, малюнків, нот та ін.
Часом він брав з папки якийсь папірець і зачитував цифри (О. Донченко);
Ботанічну папку найчастіше виготовляють з двох картонних кришок, обклеєних палітурним папером (з наук.-попул. літ.);
// Про те, що міститься в такій обкладинці.
Махоткін розгорнув папку, що лежала на столі, і довго та уважно читав її (Григорій Тютюнник).
ПА́ПКА², и, ж., дит.
Те саме, що па́па².
Поснідала [Оксана] трошки, дала й дитині папки (Г. Квітка-Основ'яненко);
Дитина .. почала кректати. – Чого ти крекчеш? – запитала її Пріська. – Папки хочу, – відповіла стиха дитина (Л. Яновська).
Словник української мови (СУМ-20)