папка
ПА́ПКА¹, и, ж. Обкладинка з картону, шкіри і т. ін. для зберігання паперів, малюнків, нот та ін.
Часом він брав з папки якийсь папірець і зачитував цифри (Донч., Ю. Васюта, 1950, 42);
Ботанічну папку найчастіше виготовляють з двох картонних кришок, обклеєних палітурним папером (Гурток "Умілі руки..", 1955, 162);
// Про те, що міститься в такій обкладинці.
Махоткін розгорнув папку, що лежала на столі, і довго та уважно читав її (Тют., Вир, 1964, 343).
ПА́ПКА², и, ж., дит. Те саме, що па́па².
Поснідала [Оксана] трошки, дала й дитині папки (Кв.-Осн., II, 1956, 458);
Дитина.. почала кректати. — Чого ти крекчеш? — запитала її Пріська. — Папки хочу, — відповіла стиха дитина (Л. Янов., І, 1959, 142).
Словник української мови (СУМ-11)