папіряний
ПАПІРЯ́НИЙ, а, е, рідко.
Те саме, що паперо́вий 1–4.
– Хліб-сіль їж, а правду ріж, – підказав Платон, одірвавшись на момент від папіряної серветки, що з неї він робив мудру будівлю (Олесь Досвітній);
Вона [природа] – це мати. Будь же сином, А не естетом, І станеш ти не папіряним, – Живим поетом! (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)