папіряний
ПАПІРЯ́НИЙ, а, е, рідко. Те саме, що паперо́вий 1-4.
— Хліб-сіль їж, а правду ріж, — підказав Платон, одірвавшись на момент від папіряної серветки, що з неї він робив мудру будівлю (Досв., Вибр., 1959, 260);
Вона [природа] — це мати. Будь же сином, А не естетом, І станеш ти не папіряним, — Живим поетом! (Рильський, І, 1960, 146).
Словник української мови (СУМ-11)