парабола
ПАРА́БОЛА, и, ж.
1. мат. Незамкнута крива, кожна точка якої однаково віддалена від однієї точки (фокуса) і однієї прямої (директриси).
Грецькі математики знали про властивості складних плоских кривих ліній – еліпса, параболи, гіперболи (з наук.-попул. літ.);
// Шлях, описуваний тілом, що рухається під кутом до горизонту.
Найпростішими видами криволінійних рухів є: рух по колу, по параболі і по еліпсу (з навч. літ.);
За склом миготіли привітні вогники. На широких поворотах вони креслили круту параболу (О. Копиленко).
2. заст. Притча, іносказання.
Парабола ні як жанр, ні як форма художнього мислення новій літературі не властива (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)