парабола

ПАРА́БОЛА, и, ж.

1. мат. Незамкнута крива, кожна точка якої однаково віддалена від однієї точки (фокуса) і однієї прямої (директриси).

Грецькі математики знали про властивості складних плоских кривих ліній – еліпса, параболи, гіперболи (з наук.-попул. літ.);

// Шлях, описуваний тілом, що рухається під кутом до горизонту.

Найпростішими видами криволінійних рухів є: рух по колу, по параболі і по еліпсу (з навч. літ.);

За склом миготіли привітні вогники. На широких поворотах вони креслили круту параболу (О. Копиленко).

2. заст. Притча, іносказання.

Парабола ні як жанр, ні як форма художнього мислення новій літературі не властива (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. парабола — пара́бола іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. парабола — (від гр. parabole — зіставлення, порівняння) притча, коротка казка, анекдот, алегорична розповідь повчально-моралізаторського змісту, яку включають до тексту твору, щоб активізувати увагу слухачів. Словник стилістичних термінів
  3. парабола — -и, ж. 1》 мат. Незамкнута крива, кожна точка якої однаково віддалена від однієї точки (фокуса) та однієї прямої (директриси). || Шлях, описуваний тілом, що рухається під кутом до горизонту. 2》 заст. Притча, іносказання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. парабола — пара́бола (від грец. παραβολή – зіставлення, порівняння, наближення) 1. матем. Крива, кожна точка якої однаково віддалена від даної точки – фокуса (I 2) й даної прямої – директриси. 2. Притча, коротка казка, анекдот, алегорична розповідь повчально-моралізаторського змісту. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. парабола — Плоска крива, що є множиною точок, рівновіддалених від заданої точки F (фокусу п.) і заданої прямої (директриси п.); одна з конічних кривих; у прямокутній системі координат п. описується рівнянням y2 = 2px, де p>0 (називається параметром п.) і дорівнює відстані фокуса п. до її директриси. Універсальний словник-енциклопедія
  6. парабола — ПАРА́БОЛА, и, ж. 1. мат. Незамкнута крива, кожна точка якої однаково віддалена від однієї точки (фокуса) і однієї прямої (директриси). Словник української мови в 11 томах