парадувати
ПАРАДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
1. Брати участь у параді (у 1 знач.).
Їм усміхалася надія парадувати перед цісарем у нових мундурах [мундирах] (І. Франко);
По вулиці парадують колони, котяться машини, танки, підводи, б'ють гармати й десь стугонять вибухи бомб. (І. Багряний);
Хай діди та прадіди глянули б на Хомцю, що в темній хаті вродився, а в запічку зріс .. Стоїть ниньки у всіх на виду, парадує перед народами (О. Гончар).
2. перен. Робити що-небудь для параду, показу, для зовнішнього ефекту.
– Ось що, братухо, – мовив на те Карпенко. – Парадуватимеш потім, а зараз є у нас серйозніші справи (П. Козланюк);
// розм. Невчасно вбиратися в новий, парадний одяг, взувати нові чоботи і т. ін.
– Добрі, – кажу, – маєте чоботи, вуйку. І давно вже ви так собі парадуєте в них серед літа? (П. Козланюк).
Словник української мови (СУМ-20)