паразит
ПАРАЗИ́Т, а, ч.
1. Організм, що живе всередині іншого організму або вростає в нього і живиться його тканинами, соками і т. ін.
Бактерії, які живляться органічними речовинами живих організмів, називають паразитами (з навч. літ.);
// Комаха (воша, блощиця і ін.), що живе на тілі людини або тварини і живиться їх кров'ю.
Для боротьби з нашкірними паразитами .. ставимо ванни, наповнені сумішшю піску з попелом (із журн.);
[Бочкарьова:] Послала їх усіх [лікарів] перевіряти.., чи єсть паразити (О. Корнійчук).
2. перен. Той, хто живе, експлуатуючи чужу працю.
Які деспоти й паразити ради цих прекрасних гасел відмовлялись колись од свого панування, від змоги командувати, насилувати, мучити, убивати? (В. Винниченко);
// Той, хто уникає праці і живе за рахунок інших; дармоїд.
[Кай Летіцій:] Ніхто й не радить жити паразитом на Палатіні! Діла є доволі (Леся Українка);
– Треба, щоб народ полюбив працю, не ставився до неї, як раб .. Фізичну працю ненавидять раби й паразити (О. Довженко).
3. розм. Той, до кого ставляться з презирством через його негативні якості.
– Товаришу Павлов, – насмілився подати голос Карпо, – я не паразит! Присягаюсь, що або здохну, або стану людиною! (Ю. Яновський);
Я ніколи не був шантажистом, Паразитом, хвальком, брехуном .. Я з потворами тільки змагався І лишався самотнім в борні (О. Олесь);
// Уживається як лайливе слово.
Ще й Лукії нема, нікому й поскаржитись на них, паразитів... (О. Гончар).
△ (1) Обліга́тні парази́ти, бот. – організми, які повністю пристосувалися до паразитного живлення і не можуть існувати в інших умовах (напр., іржасті гриби); інша назва – обов'язкові паразити.
Омела, як і вовчок та повитиця, – облігатний паразит (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)