паралітик

ПАРАЛІ́ТИК, а, ч.

Людина, хвора на параліч.

Гладкий портьє, незграбний, як слон – і паралітик – наче вріс в жовту стіну (М. Коцюбинський);

Рано овдовіла: чоловік вернувся з першої імперіалістичної паралітиком, трусило ним, увело в могилу, а вона жила і не вмирала (Б. Харчук);

* Образно. Ми паралітики з блискучими очима, Великі духом, силою малі, Орлині крила чуєм за плечима, Самі ж кайданами прикуті до землі (Леся Українка);

* У порівн. Блискавиця освітила перекошене, немов у паралітика, обличчя Зозулі (Ю. Мушкетик).

Значення в інших словниках

1. паралітик — паралі́тик іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. паралітик — -а, ч. Людина, хвора на параліч.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. паралітик — ПАРАЛІ́ТИК, а, ч. Людина, хвора на параліч. Гладкий портьє, незграбний, як слон — і паралітик — наче вріс в жовту стіну (Коцюб., II, 1955, 411); *Образно.  Словник української мови в 11 томах