парвеню
ПАРВЕНЮ́, невідм., ч., заст., зневажл.
Вискочка (у 2 знач.).
Це робить йому честь і показує, що він не з тих парвеню, які пильнують вискочити з свого природного оточення (М. Хвильовий);
Не перечу: розумний, розсудливий, здається, і вдачі непоганої, але – хто він? Парвеню без роду й племені! Хіба ж він тобі до пари? (Б. Антоненко-Давидович);
Нахабний парвеню насмілився просити руки його, губернаторової, дочки! (Ю. Смолич).
Словник української мови (СУМ-20)