Словник української мови у 20 томах

паремеї

ПАРЕМЕ́Ї, й, мн., рел.-церк.

Читання з Біблії на церковних відправах.

Паремеї про Іоанна Хрестителя;

// перен., діал. Докір, догана.

Гапка тілька [тільки] потихо в закутці бурчала та вичитувала. Години безконечні паремеї (І. Франко).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. паремеї — Пареме́ї: — притчі, переносно – читати нотації [19] — читання з біблії на церковних відправах; переносно; докір, догана [VII]  Словник з творів Івана Франка