паремія
ПАРЕМІЯ́, ї́, ж.
1. Уривок з книги Старого завіту, що містить пророцтво або повчання і читається в православній церкві під час відправи.
До цього часу використовувалися тільки ті окремі тексти біблійних книг, які необхідні були для потреб культу і складали “Паремейник” – збірник уривків із Старого завіту (паремій), які читалися під час церковної відправи (з наук. літ.).
2. мн., лінгв. Прислів'я, приказки, приповідки, афористичні висловлювання.
Наведено формулу словесного обсягу прислів'я, що відображає тенденцію паремій до згортання (з наук. літ.);
Збірник українських паремій.
Словник української мови (СУМ-20)