парня
ПАРНЯ́, і́, ж.
1. розм. Те саме, що пари́льня 1.
Макитра оддихався, мов вийшов із парні (С. Васильченко);
Ісен-Джан як із парні вийшов (Іван Ле).
2. Приміщення, де парять і гнуть дерево для обіддя.
Макара Макаровича Улянка зустріла біля парні, де гнули обіддя для коліс (О. Донченко).
3. розм. Спека з надмірною вологістю.
У холодку – і там парня, аж в'ялить, Бо сонечко вогнем неначе палить (Л. Глібов).
Словник української мови (СУМ-20)