пародія
ПАРО́ДІЯ, ї, ж.
1. Сатиричний літературний, музичний і т. ін. твір, що використовує які-небудь риси іншого твору, а також його форму, знижуючи зміст.
Важко було зрозуміти, чи це справжня розмова, чи Безрукий декламував пародію на якусь промову (О. Копиленко);
У програмі вечора – сміх, жарти, пародії (з газ.);
Літературні пародії;
Музичні пародії;
Театральні пародії.
2. Сатиричне, іронічне наслідування кого-, чого-небудь.
Чи потребує ж особливого роз'яснення, що свавільна і жартівлива пародія одного Фрейлігратового вірша, зроблена комічною основою Атта Троля, зовсім не має на меті зневаги поета? (Леся Українка).
3. перен. Невдале, лише зовнішнє наслідування чого-небудь, яке перекручує суть того, що наслідують.
Штука, котра не є культом красоти і гармонії, перестає бути штукою, є пародією, карикатурою, дегенерацією штуки (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)