пародія

паро́дія

-ї, ж.

1》 Сатиричний літературний, музичний і т. ін. твір, що використовує які-небудь риси іншого твору, а також його форму.

2》 Підтекстовка нового тексту (нерідко сатиричного за замислом) до існуючої мелодії.

3》 Сатиричне, іронічне наслідування кого-, чого-небудь.

4》 перен. Невдале, лише зовнішнє наслідування чого-небудь, яке перекручує суть того, що наслідують.

Значення в інших словниках

1. пародія — паро́дія іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. пародія — Жартівка, поглузка, перерібка, див. траверсія  Словник чужослів Павло Штепа
3. пародія — (гр. parodia — всупереч, проти пісні) — 1. Музичний твір, створений на основі запозиченого музичного матеріалу, нова підтекстовка певної мелодії або п’єси, коли до одного голосу приєднувались інші голоси, оновлювались фактура, гармонія, ритміка тощо.  Словник-довідник музичних термінів
4. пародія — ПАРО́ДІЯ, ї, ж. 1. Сатиричний літературний, музичний і т. ін. твір, що використовує які-небудь риси іншого твору, а також його форму, знижуючи зміст. Важко було зрозуміти, чи це справжня розмова, чи Безрукий декламував пародію на якусь промову (О.  Словник української мови у 20 томах
5. пародія — паро́дія (від грец. παρφδία – жартівлива переробка) 1. Жанр сатиричної і гумористичної літератури, заснований на перебільшено комічному наслідуванні твору якогось автора або літературного напряму. 2. Зовнішнє наслідування, яке спотворює суть.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. пародія — Жартівливе або сатиричне свідоме наслідування якогось стилю, твору, літературного жанру, манери висловлювання і т.ін.  Універсальний словник-енциклопедія
7. пародія — Паро́дія, -дії, -дією; -ро́дії, -дій  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. пародія — ПАРО́ДІЯ, ї, ж. 1. Сатиричний літературний, музичний і т. ін. твір, що використовує які-небудь риси іншого твору, а також його форму. Важко було зрозуміти, чи це справжня розмова, чи Безрукий декламував пародію на якусь промову (Коп., Вибр.  Словник української мови в 11 томах