парок

ПАРО́К, рка́, ч.

Зменш.-пестл. до пар².

Коропов прийшов [у парну] пізніше інших, на останній, найміцніший парок (В. Земляк);

Над землею курів парок, хвилями гойдалося легке сріблясте марево (Я. Гримайло).

Значення в інших словниках

1. парок — паро́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. парок — -рка, ч. Зменш.-пестл. до пар II.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. парок — ПАРО́К, рка́, ч. Зменш.-пестл. до пар². Коропов прийшов [у парну] пізніше інших, на останній, найміцніший парок (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 178); Над землею курів парок, хвилями гойдалося легке сріблясте марево (Грим., Нсзакінч. роман, 1962, 206). ◊ Па́рити парка́ див. па́рити¹.  Словник української мови в 11 томах