парок

ПАРО́К, рка́, ч. Зменш.-пестл. до пар².

Коропов прийшов [у парну] пізніше інших, на останній, найміцніший парок (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 178);

Над землею курів парок, хвилями гойдалося легке сріблясте марево (Грим., Нсзакінч. роман, 1962, 206).

◊ Па́рити парка́ див. па́рити¹.

Значення в інших словниках

1. парок — паро́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. парок — -рка, ч. Зменш.-пестл. до пар II.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. парок — ПАРО́К, рка́, ч. Зменш.-пестл. до пар². Коропов прийшов [у парну] пізніше інших, на останній, найміцніший парок (В. Земляк); Над землею курів парок, хвилями гойдалося легке сріблясте марево (Я. Гримайло).  Словник української мови у 20 томах