пароль
ПАРО́ЛЬ, я, ч.
1. Секретне умовлене слово, фраза, рідше якийсь умовний сигнал для розпізнання своїх людей на військовій службі або в конспіративних організаціях.
Приїхав він [товариш Кирило] в город. Учинив “явку”, сказав пароль (М. Коцюбинський);
Вартовий, незважаючи на те, що вони назвали пароль, не пропускав їх (Григорій Тютюнник);
Петро кивнув їй з докором: – Чому ж не стукати, як домовились? Хіба пароля не знаєте? (Д. Бедзик).
2. інформ. Слово або сукупність знаків, що дозволяють користувачеві комп'ютера отримати доступ до даних і програм.
Доступ до інформації здійснювався шляхом уведення користувачем пароля (із журн.);
Пароль супервізора.
Словник української мови (СУМ-20)