парочка
ПА́РОЧКА, и, ж.
1. Пестл. до па́ра¹ 1, 3, 4, 7.
– Та чого ж я йому понесу, коли в мене нічого нема! – Бубличків парочку в'язочок (Г. Квітка-Основ'яненко);
Гостю налив чарочку, а сам випив парочку (прислів'я).
2. розм. Те саме, що па́ра¹ 1, 4.
Іде парочка – Манька з кавалером (І. Микитенко);
Я відчував таку самотність, ніби всі люди відцуралися від мене, поділилися на парочки, а я залишився сам (М. Томчаній);
Треба швидше до лісу. Поки сюди-туди, викличуть гади [фашисти] парочку .. бомбардувальників (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)